День пам"яті Героїв Крут
Марія Яновська
Героям битви під Крутами
Лише народилася вільна держава,
Та вже вороги точать гострі мечі,
І кинуто клич :
— Всі ставайте у лави!
Зі сходу криваві ідуть палачі.
Куди ж це ви, хлопчики юні безвусі.
В студентськім загоні лиш триста осіб.
— На захист свободи ставати ми мусим.
За покликом серці до бою усі!
Їх горстка найкращих. Потерті шинелі,
Старі черевики...А зброя ж яка ?
— Рушниці давно заіржавілі …Нене!
Свята Україно! Дорога важка...
Умилася мати сльозами гіркими.
— Вернися, синочку, тобі ще рости!
Та вас же стріляти цілком не навчили.
— Бувайте здорові! Нам треба іти.
Під гімн України на північ, до бою
Дорога на Бахмач, на Крути...Вперед!
Їм ще невідомо: не стане набоїв.
Хтось мовить гучне:" Україна не вмре!"
Солдати бувалі — орда Муравйова.
Маневри і наступ на праве крило.
Їх більше , як двадцять ідуть на одного...
В бою тім нерівнім немало злягло.
— Протриматись, хлопці, хоч трішечки треба!
Та це розумів добре кожен із них.
Замовк кулемет...У набоях потреба...
Уже вечоріє...Бій трохи притих.
Навколо поля замітає снігами,
Мороз дошкуляє,трояндами кров...
— За волю загинем! Не станем рабами! —
Лунає в повітрі...і голос замовк.
Наказ відступати. Чекає їх потяг,
На Київ невдовзі піде ешелон...
Немає кого дорахуються потім.
Ще більш трьох десятків попали в полон.
Добу лютий ворог знущався над ними,
Хтось гімн заспівав, як на розстріл вели...
У Києві виросли свіжі могили,
Бійців тих, котрі у боях полягли.
Пливуть крізь століття геройські учинки.
Батурин і Крути — в них величі дух.
Нащадки хозар, забирайте патинки!
Нам кров’ю доведено: ворог не друг.